Сатин – це одна з тих тканин, які просто випромінюють вишуканість і благородство. Не дивно, адже прабатьком його був натуральний шовк з китайського міста Сатин. Але виготовлення шовку дуже трудомісткий і дорогий процес, тому ще в Середні віки європейці задумалися про те, як отримати схожу тканина з гладкою поверхнею і приємним матовим блиском при менших витратах, тим більше, що доставляти шовкову пряжу доводилося аж з Китаю.

   У цьому їм допоміг досвід китайських майстрів, які першими здогадалися, що якщо скрутити нитку перед виробництвом полотна сильніше, ніж зазвичай, готова тканина буде мати більш виражений блиск. Такий же принцип використовується в атласі, шовку. Для сатину нитки скручують не так сильно, як при виробництві атласу, за рахунок чого блиск у тканини не настільки виражений, приглушений.

   В Європі сатин з’явився тільки в XII столітті: його почали виробляти італійські майстри. але використовувати сатин на постільну білизну тоді могли собі дозволити тільки особи королівської крові – настільки дорого він коштував.

Висока ціна сатину пояснюється не тільки його вишуканим виглядом і високою міцністю. Справа в тому, що перші види сатину виготовлялися вручну, за допомогою в’язки ниток гачком. А це було заняттям довгим і трудомістким. відповідно, постіль з сатину стала уособленням розкоші і багатства, адже дозволити собі його могли тільки дійсно заможні люди.

   Революція у виробництві сатину сталася тільки п’ять століть потому, коли почався активний ріст мануфактур і зародилося машинне виробництво. Саме тоді французькі ткачі винайшли незвичайну кругову машину, яка випускала тканину у вигляді труби, з круговим плетінням.

   Поступово сатин машинного виробництва витіснив тканини, виткані вручну. А потім настав ще один прорив: в XIX столітті британець Джон Мерсер запропонував новий спосіб, як надати сатин блиск: для цього тканину після виготовлення вимочувалася в лужних розчинах. Така обробка робила тканину не тільки міцніше, але і надавала їй виражене сяйво. Справа в тому, що під впливом лугів (а сьогодні ще й кислот) нитки полотна значно набухають, а ворс з їх поверхні видаляється, що робить готовий сатин ще більш гладеньким.

   А ще після мерсеризації (таку назву отримав процес замочування в луги) сатин став краще піддаватися фарбуванню. Як показала практика, після обробки лугами тканина перестала линяти, тому мерсеризацію активно стали використовувати, щоб убити відразу двох зайців: надати полотну гладкість і зробити його фарбування стійким.

Сьогодні при виробництві сатину мерсеризація обов’язкова, і завдяки їй з’явилися яскраві і красиві види сатину для постільної білизни.

   З часів Середньовіччя змінився і склад тканини сатину. Раніше його виробляли з вовняних ниток, додавали шовк або бавовну. Сучасний сатин – це бавовна на 100%. За рахунок цього він ніжніший, гігроскопічний, не викликає алергії і підходить для самої чутливої шкіри.

   Різновидів сатину сьогодні існує безліч, і багато хто з його видів знайшли застосування не тільки, як тканини для постільної білизни. Перелічимо основні з них:

• Звичайний сатин – повністю складається з бавовни, його додатково обробляють гарячими валами для додання блиску.
• Набивний сатин – тканина, на яку нанесений малюнок.
• Новосатин – нова варіація тканини, в якій до бавовняним ниткам додані синтетичні. Наприклад, один з видів такої тканини – це стрейч-сатин з добавками еластану.
• Шовковий сатин виготовляється класичним способом, з додаванням шовкових ниток.
• Жакардовий сатин – це однотонна тканина, на якій є видимий візерунок, що утворюється за рахунок зміни плетіння матовою і глянсовою частини. У нас такий сатин представлений у вигляді тканини страйп-сатин, що має поперемінно матові і глянцеві смуги.

   Сатин – тканина благородна і красива. І ви зможете по достоїнству оцінити її якості, якщо виберете такий матеріал для пошиття постільної білизни, адже спати на ньому ви будете точно по-королівськи.