Відомо чимало волокнистих рослин – бавовна, кенаф, джут, рами – всього їх близько двох тисяч видів. Найпоширеніший серед них зараз бавовна. Ця рослина дає більше половини всього волокна, використовуваного сьогодні людиною. «Білим золотом» часто називають пухнасті м’які ватні грудочки бавовни, з яких понад 2500 років тому працьовитий індійський ткач почав готувати бавовняні нитки і ткати полотно.
Кілька тисяч років тому з Азії прийшла на землю скіфів коноплі, та так і залишилася тут, ставши исконно русской культурой. З конопляного волокна готували знамениту російську пеньку, довгий час є основною статтею російського експорту. Стародавні слов’яни з волокон конопель робили мотузки, канати, тканини для вітрила.
Як стверджують вчені, перша на Землі тканина була зроблена в гірських областях Індії близько дев’яти тисяч років тому з стеблових волокон льону. Льон (лат. Linum L.) – рід рослин з сімейства льнових. Саме цій рослині з золотим стебельком і ніжними небесно-блакитними квіточками зобов’язаний людина одним з чудових своїх відкриттів – винаходу ткацтва.
Волокнисті рослини – льон довгунець, конопля, кенаф, бавовник трав’янистий / Археологічні розкопки швейцарських пальових будівель свідчать, що люди кам’яного століття були знайомі не тільки з обробітком льону, а й з ткацтвом.
Але найбільшого досконалості культура льону досягла в Давньому Єгипті. У гробницях фараонів були відкриті розписи, що зображують всі процеси обробки льону. В саркофагах знайдені найтонші лляні тканини і бинти, вони повністю зберегли свою міцність, хоча пролежали в похованнях майже п’ять тисяч років. Мистецтво давньоєгипетських ткачів досі залишається нерозгаданим.
На Русі льон з’явився дуже давно. Розкопки древніх поселень на території сучасної України виявили відбитки лляних стебел, зерен і пряжі, що відносяться до VI століття до н. е. З початком нової ери льон став поширюватися в північні райони, аж до Пскова і Новгорода. Літописці розповідають, що великий князь Олег, повертаючись з Цар-града, піднімав над своїми судами ткані лляні вітрила.